[b]Д[/b]уша моя не вмерла, ще час є…
[b]У [/b]чомусь, мабуть, винна, в чомусь пра́ва,
[b]Ш[/b]алених почуттів, здобутків, слави
[b]А[/b]корди в ній звучать не для забави –
[b]М[/b]ожливо, найцінніше віддає,
[b]О[/b]мріяне в прийдешності років,
[b]Я[/b]сне, мов пломеніюче багаття,
[b]Н[/b]ебесне поміжзоряне латаття –
[b]Е[/b]втерпи невгамовної завзяття
[b]В[/b]чувається в гармонії рядків.
[b]М[/b]елодію сердечних сподівань,
[b]Е[/b]легію, тендітну та журливу,
[b]Р[/b]озмову дружню, пісню жартівливу,
[b]Л[/b]аскавого дитинства справжнє диво,
[b]А[/b] також пристрасть юності бажань, –
[b]Щ[/b]ось, певно, ще віддати їй не жаль…
[b]Е[/b]кзамен здано, попри всі містралі* –
[b]Ч[/b]уттям свободи, радості, печалі,
[b]А[/b]ктрисою в ілюзіях реалій
[b]С[/b]хвильовано летить душа у даль…
[b]Є[/b] в цьому щастя коло. Чи спіраль…
*Містраль — сильний та холодний північно-західний вітер.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063649
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2026
автор: Серна