Ранньої літньої ночі
небо —
велике,
пухом вимощене
кубло, —
як під квочкою: тепло —
і непроглядні сутінки...
то тут, то там —
прокльовуються
і вилуплюються
зірки —
наче курчата,
ластів’ята,
чи малі
горлички...
Ну, як це,
питаєш,
щоб небо
і якесь там кубло —
так близько,
одне в одному навіть,
було?
Не спіши
захищати фізичні закони,
є місця,
де
скасовано заборони
на одночасне і скрізь
існування
нуля й одиниці,
поета й Ідеї,
поезії і мовчання,
ночі і дня,
джерела вільного
і криниці
(...раніше знаходили
джерело
і, як весільні шати,
одягали на нього
криницю;
нині ж – ми
«зловчилися примудриться»
наосліп ловити
джерела —
крини́цями:
шахта
копається навмання
у глибину
бездонну,
бо, кажуть,
вода, як інформація,
чи як — знання,
є скрізь,
насамкінець —
вгризаються
у Кристалічний щит,
ламаючи і трощачи
реліктове каміння...
Насильно воду
смокчуть зі Щита,
наче зливають з радіатора...
а під Щитом,
між тим, —
вогонь!
загорнутого в мантію
Ядра...)
...всього
існування
скрізь і водно́час:
коли під рукою у нас
і те, що було,
що буде, і зараз
є;
...так,
це не фізика,
не філософія
і не поезія —
у той же час —
це вони тут —
усі троє...
...так біле світло
ховає в собі
всі кольори разом —
змішані і розлиті...
... у нашому світі,
кажуть,
ніщо не вічно
і не ново...
А це?..
що інформація,
тобто Знання космічні,
пульсують —
зберігаються —
ніде конкретно,
і всюди —
принципово?..
05.06.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063645
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2026
автор: Валя Савелюк