Провини відчуття як камінь у душі
Я сам собі як кат, весь час себе караю
Невдачі, біль та втрати наповнюють вірші,
Думкам тривожним знов немає краю
Я так втомився в цьому жити день за днем
Коли здається все навколо проти мене
Нав'язливі думки на безліч різних тем
І допомоги чекати вже даремно
Такий як є і вже напевне не змінюсь
Життя нікчемне, жалюгідний стан ментальний
Як впоратись з усім, куди тримати курс?
Чому завжди стається в мене щось погане?
Я сам заплутав все, я сам все зіпсував
Постійні помилки стоять перед очима
Та долю скаржити не маю жодних прав
Бо я один у всьому цьому винен...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063570
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2026
автор: Михайло Петрів