Вам би всіх вже обідрати,
Україну розпродать!
Вам би ту стареньку Мати
Світом із землі прогнать!
Ви немов оскаженіли,
Бо умилися в крові.
Вас ночами на могилах
Клянуть душі ті живі!
Певно, в золоті і сріблі
Сповили солодкі сни?
Хай же сняться вам щоночі
Квіти, стоптані весни!
У крові приходять діти
І печуть оті ..хати,
І усюд щоб шепотіло:
«Згиньте, підлії кати!»
Чи не чуєте, як в стіни
Стука пам'ять молода?
Там, де впали "Соколини" —
Вам повік гірка вода!
Не сховаєтесь в палатах,
В позолоченім Раю —
Прийде час, і буде плата
За цю кров і ту брехню!
Ан. Бук- Стефко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063538
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2026
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)