***
Сідало сонце —
Ти не поспішала...
Світилась в небі
Побажанням дня
Та щира думка,
Що співала —
Співала щиро
Про моє кохання...
Летіли квіти
Вітром недосяжні
І запах ніжності,
Як твоїх рук торкання...
Десь там на небі
Ангели чекали,
Коли зустрінемось,
Як їх миті бажання...
Сплітались стежкою
Мої слова признання
І.., співом серця —
Місяць освітив
Твоє лице чарівності,
Що юне,
Яким я марив,
Бо тебе любив...
Не то судилося,
Або десь задрімали —
У почеканні ангелів,
Хвилини почуття,
Коли ти не прийшла
Востаннє,
Щоб загубились мої
Дні життя...
Дивлюся тихим сумом,
В сивині я років —
На тії квіти, що летять
За вітром змін...
Проходить все
У невідомість
І.., забуттям — десь відголосить
Наших
Років дзвін...
Все було
І пройшло,
Як пелюстки за вітром —
У того невідомість,
Що не повернуть...
Згадаєм мила нині
Ще хоть трохи
Наш юний років
Шал хвилин,..
Щоби вином допили
Задоволення сердечного
І в собі, смаком,
Пропалих згадок —
Більше не забуть...
____________________________
17.04.2026; Paris (Aurora) =======================
(!!!)
Автор :::
Катинський Орест
https://www.stihi.in.ua/ua/avtor.php?author=55043&poem=509807
(Katynskyy Orest)
https://www.chytaichyk.com/rokiv-dzvin/
=============================
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063498
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2026
автор: Paris