Вона не скаржилась на долю,
Красуні маючи дице,
Чекала на кохання довго,
Та з іншим стала під вінцем.
Лукаві долі повороти,
На жаль, бувають у житті…
Родинні клопоти, робота –
Непросто випурхнуть звідтіль.
Але кохання жарт зіграло,
Бо ж стрепенулася душа,
І щось в душі у тій зламалось –
Сім’ю ж боялась залишать.
Та як накажеш свому серцю,
Кого й для чого вибирать,
Коли у нього власне скерцо
Й кохати надійшла пора?
Коли душа так щастя просить,
А у косі – вже перщий сніг,
І за пав кроку – в неї осінь?
Невже тоді кохати гріх?
Вона ж боролась із собою,
А серце кликало: – Не бійсь!
Будь жінкою, а не рабою,
Відкрий борчиню у собі!
Повір у долю і у себе,
Шукай до щастя свого слід .
Твій вибір прийме Боже небо,
І порадієш ти і світ!
30.04.2026.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063486
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2026
автор: Ганна Верес