Процвітай, моя державо,
Україно-мати,
В цьому світі величаво,
Доки блискотати
Буде сонце над тобою!
В злагоді та щасті
Вік живи, а не порою
Лиш, про всі напасті
Позабувши, подолавши
Їх усі навіки,
З гордістю з колін уставши,
Щоб на них повіки
Більш не стати, не упасти,
Щоб не підкоритись
Владі темної напасти,
З нею не лишитись
І нестерпно лиш страждати!
Ні, цього не гідна
Ти ніскілечки, о мати,
Україно рідна.
Гідна ти лиш процвітання
І свободи, й волі.
Гідна ти, моє кохання,
Світлої лиш долі.
Ти за них щосил борися
З ворогами, нене.
Їм нізащо не корися.
Ти одна у мене,
В нього, в неї… Не посмієм
Ми тебе всі зрадить.
Ми покажем, що умієм,
Ворогам. Пощади
Їм не буде. Не здолати
Їм тебе, країно
Рідна. Будеш процвітати
Буйно, Україно.
Євген Ковальчук, 11. 04. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063484
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2026
автор: Євген Ковальчук