Вдивлялася в безодню темних вікон
зимова ніч, вслухалася в пітьму,
було їй сумно, холодно і ні з ким
розрадити печаль свою німу.
І згадувала літо, і зітхала:
нехай була короткою тоді,
але тепла до ранку вистачало,
всміхались з неба зорі молоді,
а у діброві пісня солов’їна
бриніла запорукою надій,
і місячна срібляста бригантина
пливла в жаданий край здійснéнних мрій…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063459
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2026
автор: Серна