У мереживі весни загубилось літо,
А думки-думки мої розлетілись світом,
По узліссях і полях, по високих горах
Де просочена земля на безмежних долах.
Заховалось і мовчить, жде своєї черги,
Ми чекаємо тепла, витрачаєм нерви,
Та воно чомусь не йде, в чім ота причина?
Лиш вітри та ще дощі, де ж хороша днина?
Та з надією в душі мріємо щоразу,
Промовляємо весь час чарівливу фразу,
Хай мандрує холод, сум, там де ворог скаче,
Щоб відчув той біль і жах, що для серця значить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063450
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2026
автор: Наталі Косенко - Пурик