Є: ТИША, ЩО – БАГАТО РОЗПОВІСТЬ

Є:  тиша,  що  –  багато  розповість,
Слова,  яким  –  нема  що  розказати,
Незрячий  погляд  –  є,  ласкава  –  злість,
Бажання  –  є,  без  наміру  –  бажати.

Оздоблюють  нас:  шати  і  взуття,
Коштовні  речі,  вирази  обличчя,  -
Між  зовнішнім  і  внутрішнім,  -  життя,  -
Влаштовує  в  людині  –  протиріччя.

А  декого  –  задовольнить  така
Несхожість  зовні,  внутрішнього  світу,  -
У  побуті,  людина  –  говірка,  -
Тримає  душу  –  від  усіх,  -  закриту.

Ніхто  сторонній  в  неї  –  не  зайде,
Не  перетне  зазначені  кордони,
І,  навіть,  як  душа  -  з  життя  піде,  -
Не  знімуться  суворі  –  заборони.

Душа  –  не  прочитається  цілком,
В  собі  –  свої  секрети  залишає,
Тримаючи  завжди  їх  –  під  замком,
Ключ  від  якого,  з  рук  –  не  випускає.

Любителям  –  у  душах  і  життях,
Брудними  черевиками  -  слідити,  -
Не  розігнатися  на  почуттях,  
Які    не  спромоглися  –  заслужити.

Є  –  тиша,  красномовністю  –  проста,  -
Та  зайвого  їй  –  не  розповідати,
Лишається:  всій  правди  повнота,  -
У  межах  душ,  які  –  не  подолати.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063411
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2026
автор: Алла Демчишина