Срібляста річка котить тихі води
Між берегів, замаяних в зело.
Життя до річки Кодими текло,
Шукаючи притулку і свободи.
Тут дзеркалом стає сама природа,
Схиливши верб зажурене чоло.
Срібляста річка котить тихі води
Між берегів, замаяних в зело.
Нехай минають і літа, і моди,
І час стирає те, що вже було, —
Вона несе ласкаве джерело
І не втрачає неповторну вроду.
Срібляста річка котить тихі води...
(Світлина біля річки Кодима у м. Балта.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063398
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2026
автор: Світлая (Світлана Пирогова)