Розгульний вітер вщент ламає корінь.
Розгульний вітер всім негодам гріє спину.
Він лихоліття перевертає у повінь.
І крає серце журбою без зупину.
Розгульний вітер, хто зумів спинити?
Хто з ним посмів вступити в суперечку7
Хто як не він пів світа міг скорити?
Хто, як не він скрутити зміг балачку.?
Адже слова він просто всі розносить.
По полю білому шукає колорит.
І допомоги він ніде не просить.
Вигулює напів прозорий квіт.
Розгульний вітер без зупинку хлеще
Всі якості людського майбуття.
Останні проблески свідомості він нище.
В безкрайній "рай" несе усе життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063317
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2026
автор: Надія Тополя