Темніє небо не від смутку, не від жалю -
Ударив перший грім на схилі небограю:
Ось-ось прорветься з хмари світлий сік.
Очистить світ і замалює все в зелене,
В барвисті квіти, а в душі у мене
Повиростають крила з ніжних віт
І оживе із пеплу білий світ!
Приспів: Радісно! Веселка нас з небес вітає радісно!
Весело вітають нас сім кольорів!
Все навкруги наповнюється радістю!
Та щастям всіх невимовленних слів!
А на землі між квіт- потоки живосрібла.
Як ця волога була жадана й потрібна!
Була надія, дочекались її всеж.
Небесна вись - це неоглядна насолода!
Її екстракт вдихаю ніжно- прохолодний,
Дивлюсь у синь, якій немає меж,
Зі мною все навкруг співає теж!
Приспів.
Часом в житті усе трапляється нескладно...
І нам турботи заважають невідкладні.
Марно проходять кілька зим і літ.
Минають дні і мак вогнистий в полі гасне.
Ромашки сохнуть такі білі і прекрасні.
Нам соку з хмар давно просити слід,
Щоб оживав із пеплу білий світ!
1997 рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063284
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2026
автор: НАСТУРЦІЯ