Скільки любові у ранковім морі,
Атласної тиші, спокою і чистоти.
Перші промені у нім, мов зорі,
Ніжуться в тім шовку з висоти.
У золотий пісок занурюю долоні,
Плекаю гори і свої зламані мости.
Зліплену печаль в морськім полоні,
У вічність, дозволю хвилі віднести.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063234
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2026
автор: Окsi