Минають дні, минають ночі.
Губляться тіні, зваблюють очі.
Непросто байдужість сховати в собі.
Непросто знаходити зірку в імлі.
Цей простір не просто омріяний нами
Повинні ходити прямими стежками.
Знаходити суть молодого буття.
Не нести ті вогники у забуття.
Ловити промінчики в темній порі.
Вони найяскраві, бо тільки твої.
Хотіти впиватись медами із трав.
Коли найцінніше в природи ти брав.
Коли шепотів ти у лузі з квітками.
Коли збирав роси своїми руками.
Як тільки душею наповнював світ.
Чарівні проміння лягали до ніг.
Магічною силою щастя шукали.
А тільки тоді аж кохали, кохали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063133
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2026
автор: Надія Тополя