На небі лілові замети й сріблясте рілля,
У річці мідя́ни монети і впала зоря
Вплітає русалчині перли між гілля рокит.
Вгорнулися тіні довженні в прозорий нефрит,
Ударився промінь непевний об плескіт води,
Розбризкав в рогозі вогне́нні краплисті сліди
І зник проміж плинів проточних. Місточком і я
Піду, а мій відсвіт молочний знесе течія.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063121
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2026
автор: Емма Конвалiя