Ліричний герой пана Списотруса уявляє свій розрив з прекрасним другом (і себе — в ролі сера Джона Фальстафа)
Sonnet XLIX
Against that time, if ever that time come,
When I shall see thee frown on my defects,
When as thy love hath cast his utmost sum,
Call'd to that audit by advised respects;
Against that time when thou shalt strangely pass
And scarcely greet me with that sun thine eye,
When love, converted from the thing it was,
Shall reasons find of settled gravity,--
Against that time do I ensconce me here
Within the knowledge of mine own desert,
And this my hand against myself uprear,
To guard the lawful reasons on thy part:
To leave poor me thou hast the strength of laws,
Since why to love I can allege no cause.
А буде час - і він колись настане -
Коли мої недоліки збагнеш,
Любов рахунком, здійсненим вже, стане,
Чужі поради слухати почнеш.
А буде час, як йтимеш ти спокійно
і поглядом не схочеш привітать,
любов від днів колишніх буде вільна,
забуде, нащо ще могла б тривать.
А буде час... Не хочу, та чекаю.
Заслуги знаю я усі свої,
Та проти себе руку підіймаю
В Суді - щоб дії захистить твої.
Щоб стався наш розрив - закон бажає,
Як я підстав в нім , щоб любить, не знаю.
01.05.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063007
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2026
автор: Валентина Ржевская