Продовження знаменитого сонету 66. Ліричний герой пана Списотруса не розуміє, чому прекрасний друг має жити у враженому злом світі.
Sonnet LXVII
Ah! wherefore with infection should he live,
And with his presence grace impiety,
That sin by him advantage should achieve
And lace itself with his society?
Why should false painting imitate his cheek
And steal dead seeing of his living hue?
Why should poor beauty indirectly seek
Roses of shadow, since his rose is true?
Why should he live, now Nature bankrupt is,
Beggar'd of blood to blush through lively veins?
For she hath no exchequer now but his,
And, proud of many, lives upon his gains.
O, him she stores, to show what wealth she had
In days long since, before these last so bad.
Багато зла... і він тут жити має.
Навіщо? Щоб принадою гріх став?
Нехай гріха прибуток так зростає.
З ним будучи, себе щоб прикрашав?
Чому подоба має неправдива
Красу живу для мертвого вкрадать?
Навіщо вроді меншій марить дивом,
Даремної подібності шукать?
Навіщо так? Він взяв все у Природи,
Їй мало крові для життя свого.
Що їй належить - це його господа,
Хоч багатьом - хвала, дохід - його.
О, треба, щоб його вона плекала,
Бо з ним покаже, що до горя мала.
30.04.2026.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062964
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2026
автор: Валентина Ржевская