Ліричний герой пана Списотруса захоплений прекрасним другом, красу якого бажає зберегти у своїх віршах.
Sonnet XVIII
Shall I compare thee to a summer's day?
Thou art more lovely and more temperate:
Rough winds do shake the darling buds of May,
And summer's lease hath all too short a date:
Sometime too hot the eye of heaven shines,
And often is his gold complexion dimm'd;
And every fair from fair sometime declines,
By chance or nature's changing course untrimm'd;
But thy eternal summer shall not fade
Nor lose possession of that fair thou owest;
Nor shall Death brag thou wander'st in his shade,
When in eternal lines to time thou growest:
So long as men can breathe or eyes can see,
So long lives this and this gives life to thee.
Подобу маєш ти якусь? День літа?
Ні, більше й стриманіш краса твоя.
Вітри бруньки травневі рвуть відкрито,
А літа час недовгий, знаю я.
Буває, надто сильно зігріває
Зір неба, та колись і він йде в тінь.
Хто гарний, той колись красу втрачає:
Наказ природи це, вимога змін.
Проте для тебе літо вічним стане.
Краси не втратиш, сумнівів не май!
Нахабно смерть звать тінню перестане
Тебе - бо візьме вічність у свій край.
Допоки зір і дихання існують,
Рядки ці хай тобі життя дарують.
27.04.2026.
Sonnet XIX
Devouring Time, blunt thou the lion's paws,
And make the earth devour her own sweet brood;
Pluck the keen teeth from the fierce tiger's jaws,
And burn the long-lived phoenix in her blood;
Make glad and sorry seasons as thou fleets,
And do whate'er thou wilt, swift-footed Time,
To the wide world and all her fading sweets;
But I forbid thee one most heinous crime:
O, carve not with thy hours my love's fair brow,
Nor draw no lines there with thine antique pen;
Him in thy course untainted do allow
For beauty's pattern to succeeding men.
Yet, do thy worst, old Time: despite thy wrong,
My love shall in my verse ever live young.
Їж, Часе! Кігті леву затупляй,
Землі її ж створіння з'їсть наказуй
І тигру зуби з пащі видирай,
В її ж крові ти птаху Фенікс спалюй!
Засмучуй пори року й весели,
Ти ходиш швидко, то ж роби, що схочеш,
Зі світом, плинні втіхи забери.
Забороню один, з найгірших, злочин.
Нехай години любого чола
Не зіпсують, не кресли ти і зморшок
Старим пером. Я хочу, щоб була
Особа - приклад вроди якнайдовше.
Та шкодь, як схочеш, Часе - старигане!
В рядках цих любий юним вічно стане.
28.04.2026.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062898
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2026
автор: Валентина Ржевская