Наталія Арсеньєва, Пісня

По  смугах  вузеньких,  по  нивах
Летить  вона  сумно  у  даль
І  чути  в  її  переливах
Постійно  –  то  смуток,  то  жаль.
Не  шепчуть  берези  в  задумі,
Не  плаче  комиш  в  тиші  вод  –
Ні,  це  вічні  сльози  і  думи
Свої  виливає  народ.
Не  хилиться  в  полі  калина,
Вітаючи  зірку  ясну  –        
Ні,  це  нарікає  дівчина
На  долю  свою  навісну.
І  це  не  вітри  в  голім  полі
Похмуро  і  глухо  гудуть  –
Ні,  жниці  це  в  горі  і  болі
Свій  спів  безконечний  ведуть.    
Тож  видно,  що  доля  в  них  люта,
В  житті  мають  досить  турбот,
Ніколи  в  піснях  тих  не  чути
Веселих  чи  радісних  нот...

Натальля  Арсеньнева,  Песьня

Па  вузкіх  палосках,  па  нівах
Ляціць  яна  ў  сумную  даль,
I  чутны  ў  яе  пералівах
Заўсёды  —  ці  смутак,  ці  жаль.
Ня  шэпчуць  ў  задуме  бярозы,
Ня  жаліцца  рэчцы  чарот  —
Не,  гэта  адвечныя  сьлёзы
Свае  вылівае  народ.
Ня  хіліцца  ў  полі  каліна,
Вітаючысь  зь  яснай  зарой  —
Не,  гэта  гаруе  дзяўчына
Над  доляй  гаротнай  сваёй.
Ня  ветры  у  полі  шырокім
Панура  і  глуха  шумяць  —
Не,  жней  гэта  горам  глыбокім
Цягучыя  песьні  зьвіняць.
Відаць,  што  гаротна  іх  доля,
Што  шмат  у  іх  жыцьці  клапот,
Бо  ў  песьнях  нячутна  ніколі
Вясёлых  ці  радасных  нот…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062866
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2026
автор: Валерій Яковчук