Я навчилась відпускати —
час, миттєвості, людей…
Бог один лиш може знати,
до останнього з ким йдем.
Хто крізь бурі і мовчання
не загубить теплоту,
хто залишиться останнім
берегти твою весну.
Я навчилась не тримати
тих, з ким подумки одна.
Душу словом не зв’язати —
не зі мною хто, хай йде.
Я навчилася мовчати,
в тиші, кажуть, глибина.
Серце серцем душу чує,
а все інше — суєта.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062814
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2026
автор: Ася Тес