…Коли, як редактор, знайомишся із надісланими на конкурс віршами — перше, що привертає увагу — прагнення вийти за межі трагічності нашого часу. Ну, хоч на якийсь термін… Навіть, якщо в текстах і йдеться про втрати, війну та горе… Коли «На матерії світу сіяють латки...» Це не означає, що відсутні не пов'язані з таким колом думок поезії... Присутні і такі, що лише реєструють тему…
Але почекаємо із критикою таких авторів…
Не все спроможен змінити в собі і в житті поет... «Не суддя — поет. Заступник і посередник, Душа, що на край любові заблукала»[1].
От і постають вірші та проза в безперервному життєвому потоці... Потоці, однак — творчому, небайдужому. Часто без гучних слів та епітетів. Бо високим словам хочеться вірити лише тоді, коли відірвати їхнє звучання від реального буття поета, пережитого ним особисто, породжених ним думок, тривог та почуттів просто неможливо...
Адже світ природних людських почуттів вічний. Він значно стійкіший за глобальні гіркі нещастя... Хоч би як потрясали вони нашу країну, нашу планету... І який би болісний слід не залишили в душах...
Здатний-таки істинний поет «Хоч на три стогони полегшить муку, Хоч вислухати і відпустити прощення...»
Із книги: «Незворушні професіонали та схвильовані дилетанти». Читати онлайн можна: https://booknet.ua/apalkov-oleksandr-u10604644
-------------------------------------
Тож – надсилайте твори до 16- го літературного конкурсу #Чатує_в_століттях_Чернеча_гора
Запрошую авторів до художнього осмислення сьогодення, пошуку глибинних сенсів та відтворення ритму сучасності у слові...
Олександр Апальков,
редактор міжнародного літературно-мистецького журналу #Склянка_Часу_Zeitglas
Цитування за віршами Ольги Бешенковскої.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062781
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2026
автор: Сумирний