Вона з ним відчувала невагомість
Від зустрічі до зустрічі жила...
Він полонив її оголену свідомість,
Тягнувся до безмежного тепла.
Зв'язок їх був воістину кармічним,
Полярним, наче морок і краса,
Фатальним був і водночас магічним,
Як лід і полум'я, земля і небеса...
Цих грішних розділяла вперто доля,
Яка сама колись їх жартома звела.
Без нього їй - задуха і неволя,
Йому без неї - вічності імла...
Вона з ним відчувала невагомість,
Не уявляючи, як глибоко мовчав...
Він не казав ні слова їй. Натомість -
Так щиро, мов востаннє обіймав...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062747
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2026
автор: Vidverta