Я волосся твоє розплету,
цілуватиму сни розпашілі
на твоєму розніженім тілі
і самотню твою чистоту.
Я пірну поза комір тобі
синім променем в спогади грішні.
Ми у пристрасті юні, колишні,
не підвладні розлуці-журбі.
Не будися від дотику губ
до звабливих краєчків усмішки.
Дай з коханням набутися трішки
забуттям в невідомості згуб.
Прохолоду ранкових сивин
загорну в теплі пригорщі ночі
і твої сподівання жіночі,
й нашу мрію, що в нас буде син…
Полечу в гамір досвітку знов,
надихнувшись твоїм чаклуванням.
Ми тримаємо світ цей коханням
під покровом святих корогов.
Ілюстрація - від ШІ Gemini
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062727
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2026
автор: Наталія Погребняк