Свинцевий спокій ранкового моря,
Мовчить, ледь дихає в глибокім сні.
Думки, мов берег сковані туманом,
Безслідно тануть в сивій далині.
Срібним серпанком у німій покорі,
Зʼєднав світанок море і блакить.
Самотність моя у морськім просторі,
У нерухомих думах заснула на мить.
Розчинила магію - цілюща сила світла,
Розбудила хвилі, розігнала сни.
Солений смуток торкнувся обличчя,
Та потонув у серці, мов у сизій млі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062722
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2026
автор: Окsi