Їде бусик тихим ходом,
Він полює за народом.
Люди хрестяться спросоння
А у бусика безсоння.
Двір вже знає цю науку,
Як зникає люд без звуку.
Навіть лавці біля дому
Викрадання це знайоме.
Бус стоїть - і двір німий,
Кіт утік, мов вітер злий.
Бо народ тепер навчився:
Хто в бус сів -той розчинився.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062709
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2026
автор: Настасія