Яка прекрасна мить, коли плекаєш мрію.
Коли ти з нею хочеш в майбуття.
Коли впродовж життя не гаснуть ці надії.
В минуле не буває вороття.
Коли ти знов і знов шукаєш долю.
Й бажаєш, щоб вона була завжди.
Щоб власна думка рвалася на волю.
Чіпляла хмари, розводила мости.
Людині в щасті зовсім мало треба.
Дбайливість рідних, усмішка дітей.
Ловити чистий промінь з неба.
Душею вболівати за людей.
Дружити вміти, серцем відчувати,
Бо це природою закладено у нас.
Життя любити, вірність зберігати.
Дбати про ближнього завжди і повсякчас.
Тоді забудемо про війни про незгоди.
Бо чисті помисли нас будуть осявати.
Тільки для нас щедроти від природи
Земля українська нам буде дарувати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062672
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2026
автор: Надія Тополя