(рондель)
Мов зілля купальське сорочку заквітчує гладь,
Стібок на стібкові — відтінками, гра світла й тіні,
Усе в ній: природи нестримне весняне цвітіння,
І мамине серце: рукою оздобу погладь.
Енергія рук, що життєвій премудрості вчать,
І рідні хмарки, що в бузковій купаються сині.
Мов зілля купальське сорочку заквітчує гладь,
Стібок на стібкові... Відтінками... Гра світла й тіні.
Тепло від орнаменту... Пальці забуте ятрять
Прадавні стихії впокорені на полотнині.
В рясних візерунках із давніх часів і донині —
Нев'януча віра. У душу лягла благодать.
Мов зілля купальське сорочку заквітчує гладь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062652
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2026
автор: Білоозерянська Чайка