Черемхи цвіт, як молоко упріле...
Десь в серці розливається утіха
І цідяться крізь сито крон горіхів
Думки, що линуть в небо розімліле.
Тоді зустрілись погляди несмілі
Сплелися в суміш, наче день та ніч,
Там, де кохання перше нам навстріч
Пливло у черемховій заметілі.
Ми пили ніч, мов трунок, аж до ранку,
Солодкий мед цілунків, мов туман,
Горів у небі зоряний майдан
І тісно огортав, як шовк серпанку.
Хмільна пора розкрила теплі крила
А млосний аромат проник ускрізь,
Вдивлявся місяць у зіркову вись,
Яку весняна нічка полонила.
Зродилася ця магія світанням,
Зросла з пелюсток черемхових мрій.
І з тиші ночі, з глибини надій,
Зайшла в серця незвіданим коханням.
15.05.26 ©Ігор Штанько
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062628
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2026
автор: Hmelyar