[b]А[/b] літа наче й не було…
[b]Л[/b]етить у вирій лист кленовий,
[b]І [/b]сповиває осінь знову
[b]Т[/b]уманом заспане село.
[b]А[/b] потім в шати золоті
[b]Н[/b]едільний ранок обряджає,
[b]А[/b]дреси теплих днів міняє,
[b]Ч[/b]аклує, бо ж на самоті
[b]Е[/b]легій зоряним ночам
[b]Й[/b] прийдешнім забавкам зимовим
[b]Н[/b]е скласти до ладý. Святкових
[b]Е[/b]моцій їй не вистача,
[b]Б[/b]арвистих мрій в сумних містах,
[b]У[/b]митих росами світанків –
[b]Л[/b]ихих негод печальна бранка
[b]О[/b]тая осінь золота…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062626
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2026
автор: Серна