СОНЦЕ ЦЕ ПРОМІНЬ НАДІЇ
У сяйві сонечко золотий янтар
Розпустило пелюстки, як сонях.
Грає сонячне проміння між хмар,
Тримаєш наче квітку у долонях.
Сонечко зійшло вже у надвечір*я
Купається в бурштиновім морі .
Грає на струнах наче сузір*я,
Зустрічають з блакиті ясні зорі.
Коли злітає в даль ясен день ,як птах
виходить на варту літній вечір.
запалює ліхтар осяює шлях,
Малює у снах казку малечі.
Сідає втомивши вечірнє сонце ,
Щоб в земнім раю тепло віддати.
Зіркою тихо сходить у віконце,
Щоб крилом увесь, цей світ обняти.
О сонечко, ти є промінь надії,
Який даєш в житнім полі - життя.
Лелієш золоте зерно, як мрії
Птах злітає на крилах в небеса.
Сонце на світанку небесний вівтар,
Це золота чаша у блакиті.
Планета мрій поміж зоряних стожар,
Наливає колос в стиглім житі.
О світи, красне сонечко світи!
Не спіши за обрій, ще сідати,
Зігрій теплом літа із висоти,
Дай душі красою намилуаатись.
М Чайківчанка
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062583
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2026
автор: Чайківчанка