Живи та пиши і не знищуй сліди,
У тих, хто любов проявляє…
З тобою я щира, правдива завжди,
Та Ти не кохав – це я знаю…
За пам'ять тримайся й світанки ясні,
Найкращі щасливі всі днини.
Які, як яскравий букет навесні,
Карпатські згадай полонини.
Затримайся тут, постривай, не спіши,
В незвідані далі – покої!
Є план у життя для твоєї душі,
Заради любові земної…
Нести від душі – те, що ти не доніс,
Своєї любові джерельце…
Питання зостались…шукай компроміс,
Послухай закохане серце,
Яке потерпає без тебе давно,
У мріях про бажану зустріч.
Ти в очі дивися, кохання-вино,
П'янке, як мелодія блюзу...
Що чує мотив під гітару твою,
Все погляд розкаже майстерно.
Ніколи безмірність чуттів не таю,
Ти все відчуваєш - напевно…
За тисячі миль я кричу - постривай!
Не йди в невідомість небесну.
Борись за життя, та чуттів водограй,
Не стій на межі безсловесній…
17.05.2026
Свідоцтво про публікацію: №0051236020260517
© Тетяна Іванова Юртина, 2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062558
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2026
автор: Тетяна Іванова - Юртина