А у Бога Всевидяче око
Він бачить усіх, як один.
І не пірнеш у море глибоко,
Не зловиш золотих рибин.
Не злетіти у небо високо,
Не досягти гір, як орел.
Не розправиш своїх крил широко,
Не знайдеш пречистих джерел.
Читаєш біблію святе письмо,
щодень псалми за псалмами.
Молишся, і приймаєш хліб, вино,
Лікуєш душу словами .
Слухай голос небесного отця
Будь, простий, як усі люди.
Не згубись, в cуеті, як блудне вівця
Не будь, із ближнім, як юдин.
У душі у тебе нема миру,
Воюєш з ближнім за межу.
Ти бісишся на усіх від жиру,
Знаєш - слово рівне ножу.
У Вавілоні вірили в безсмертя,
Цар із кунжуту пив напій.
Дививсь на личко до джерельця,
Думав ,що гарний молодій.
Воювали один з одним царі
Вбивали великих на смерть.
Грабували, жили, як дикарі
Стирали все у шкереберть.
Коли в голові нема олії ,
То не допоможе сезам.
Спалює війна руйнує стихії
Твій дім і твій душевний храм .
Усі ми грішні, немає святих,
Скажемо слово у чварах.
А підлий вдарить обухом під дих,
Сміється наче примара.
Вдягає на тіло вишиванку
Калина на грудях цвіте.
Душа грішна - убога циганка,
Сорочку із брата здире.
У святий храм ходиш наче монах
Словом сиплеш на рану сіль.
Думаєш маєш владу у руках
Все можеш є мета і ціль.
Коли душа шляхетна і графська,
Вона дарує добро, любов.
В кого в душі жаба - заздрість бабська,
Там чвари, розбрат, ллється кров.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062525
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2026
автор: Чайківчанка