Витривалість
(за мотивами індійської казки)
Пан знов лікаря турбує:
— Все нездужаю, бідую...
Вітерець — тремтіти маю.
Є хмарки — я застужусь.
Рятуватись як, не знаю.
Крок зробити вже боюсь!
Лікар пояснив, і гарно:
— Ти розпещений, в цім справа.
Звик в теплі ти ласувати,
Іншого не обереш.
Звик від холоду втікати
І гіркого не береш.
Пан замислився про інше:
«Селянин - той здоровіший!
Зраджують його надії,
А працює весь свій вік.
Та як я він не хворіє —
Має захист чоловік?
Житиме в моїх хоромах,
То чи знатиме хвороби?»
Думку перевірить варто,
Пан, як вирішив, зробив:
Селянин у дім багатий
Переїхав і радів.
Став мов пан, даю вам слово.
Рік радів життю такому.
А за рік схотів змінитись:
Був без черевиків знов
І вдалося застудитись,
Як калюжу перейшов.
Захотів урок лишити:
— Пане, ти навчись терпіти!
Ти дарма жартуєш - отже,
Нам себе не обдурить.
Не для мене ці розкоші,
Ти як я не зміг би жить.
Від хворобок не страждаю,
Та все ж гірше лихо знаю.
Може, незначні тривоги
Хоч, трапляється, тіснять,
Від страшнішого ще горя
Як щось візьмуть, прихистять…
Як промови - то завада,
Ти прийми мою пораду.
Впертістю біду долаю.
Зносити дрібне навчись,
Щоб, як гірше щось спіткає,
Ти йому не поступивсь.
15. 05. 2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062491
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2026
автор: Валентина Ржевская