Обіцяне щастя
(за мотивами японської казки "Щастя з неба і з-під землі")
На островах, де сходить сонце, жив зі старенькою старий.
Він працював весь вік і добре, та зиск від цього був малий.
Ніч новорічна, і старенький побачив дивовижний сон:
До них з небес багатство прийде - за працю їх, без перепон.
От обіцянка! Що за радість! Та як би сон здійснитись мав?
Працюй, старенький, як раніше, - і щоб надії не лишав...
Весна. Старий приходить з поля. " Послухай, жінко, новину.
Згадаєш сон мій новорічний? Так скарб знайшов я - як зі сну.
Із золотом глек величезний мотика мацала в землі.
Не уявляєш, скільки грошей... Була б нам хата, може, й дві".
"То що ж, це золото взяли ви?" "Хотів, та соромно було:
З небес ми матимемо щастя - чиєсь чуже мене знайшло".
"Так ви вчинили справедливо: навіщо щастя нам чуже?
Для нього інший хтось господар - його шукає, мабуть, вже.
Навіщо нам чимало щастя? Недобре, як занадто є.
Комусь підтримка - тільки мрія... Ні, ми ще знайдемо своє".
Почув їх бесіду сусіда - то був жаднюга між людей.
Не пригадаю, як він звався... Таро, можливо? Ні, Гомбей.
"Ет, дурники! У щедрість грають. Їм успіху не цінувать.
Не накопичити їм статків: прийшло щось - хочуть дарувать.
Ви не схотіли збагатитись. То, отже, щастя це - мені.
Умію я зібрати статки - а ви розтринькали свої!"
Гомбей сказав й побіг у поле. Чи є щасливий там наділ?
Так, є. Та він знайшов на гроші, а бджіл. І забагато бджіл.
Гомбей помститися бажає: покусаний тепер він, злий.
Заткнув він глек і до сусідів на дах із ним заліз мерщій.
І глеків вміст до димаря їх натхненно сипле: "Щастя - вам!
Винагороду вам за щедрість послати любо небесам!"
Хотів бджіл до сусідів слати... Почув здивований він крик,
та радісний: бо золотії монети сипав він на них.
Не бджіл, але багатство справжнє. Старенький наш сказав жоні:
"Це щастя - з неба, отже, наше. Все сталося, як уві сні".
13.05.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062437
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2026
автор: Валентина Ржевская