Наш Київ знову в лютому вогні,
Танок пекельний сатани триває.
Мов в тирі розстріл - дикий на війні,
І смерть навколо тишу розриває.
Поки "режим" у чергове турне,
Столицю віддано кату на розтерзання.
Залізне небо, чорне і страшне,
Стає для когось подихом останнім.
А ті, що нині в долі з сатаною
І служать монстру в рабському ярмі,
Не знають ще, що в спаленому полі
Самі згниють у темряві й тюрмі.
Бо зрада - це товар, що має ціну,
І жертвой буде - що б не обіцяли.
Хто мовчки споглядав на домовину,
Той сам впаде у прірву, що копали.
Світ п’є свій ранок, дивлячись у скло,
Фашизм пре металевою ходою.
Він йде туди, де тихо і тепло,
Щоб теж умити їх багряною водою.
Ми - щит, якого ми не обирали,
Ми - крик, який ніхто не хоче чути.
Господь запише все, що ми страждали,
Відплати вже нікому не минути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062398
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2026
автор: Настасія