Думки скуйовджені й похмурі,
як після заморозків сад.
Спросоння сонце очі жмурить,
купається в росі оса.
І небозвід підперезавши,
стає веселка, наче міст —
хмаринок хор, за руки взявшись,
їй жваво падає на хвіст.
І, осідлавши світлооку,
гайне щодуху над селом —
лиш теплий сміх медовим соком
світанку пирсне у чоло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062397
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2026
автор: Ірина Білінська