Все менше сумнівів, все більше протиріч,
Жахливі сни тремтять в спітнілих скронях.
Виходиш битися із тінню віч–на–віч,
Тримаєш меч важкий в слизьких долонях...
Думки тиняються в загублених світах,
В поштовій скриньці лист із потойбіччя.
Мовчання темних вулиць наганяє страх,
Неначе дріт колючий обплітає передпліччя...
Як міражі, стоять попалені мости,
Вчорашній день комусь обрізав крила.
Через туман навпомацки брести,
Штовха́ незвідана, містична сила...
Не виправда прогалини твої,
Розбите дзеркало на вимитій підлозі.
Важкий тягар – ілюзії свої,
Немов ланцюг воло́чиш по дорозі...
Нас понесло́ в потопі лихоліть,
Вже «персональний код» стає ізгоєм.
Ляга на плечі ноша про́житих століть,
Де кожний новий крок дається з боєм...
́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062391
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2026
автор: Сергій Шарманов