[b] XXXIV
СВІДКИ
[/b]
Таємні спостерігачі біди, які ростуть
У вазах з глини, скла і бронзи, та в природі всю
Охоплюють сільську місцевість: схил гори, луги,
Постійно добре бачили наругу навкруги.
Адже Прокруст – розлючений розбійник і бандит 5
Без жалю й співчуття калічив та вбивав всіх тих,
Хто шляхом йшов: дріад, наяд, німфів та пастухів.
Він катував наївних і невинних як хотів,
Брехнею всіх підступно заманивши із полів.
Наяд залізним ланцюгом приковував до стін, 10
А в підземеллі – стогін й плач, й криваві рештки тіл.
Чи в цьому місці муза зможе народитися?
Як Філомела буде мріяти помститися.
Коли вона зайде у підземелля до стіни,
У цю страшну катівню всіх живих істот – тюрми, 15
То з жаху аж заклякне і замовкне назавжди,
І звідси піде муза якнайдалі від біди.
[i][b]Прокруст (Дамаст або Поліпемон) [/b]— розбійник, який влаштував пастку для мандрівників поблизу Елевсіна і вбивав їх. Він пропонував мандрівникам переночувати у нього і вкладав їх на ложе (ліжко). Якщо ліжко було завеликим для гостя, Покруст розтягував кінцівки людини. Якщо ж ліжко було замалим — він відрубував ноги.
[b]Філомела [/b]— донька афінського царя Пандіона II та сестра Прокни. Прокна була одружена з фракійським царем Тереєм. Терей згвалтував Філомелу, сестру своєї дружини, і, щоб вона не розповіла про злочин, вирізав їй язик.
Філомела, не маючи можливості говорити, виткала історію свого нещастя на полотні (пеплосі) і передала його сестрі Прокні. Прокна, прагнучи помсти, вбила свого сина Ітіса і нагодувала ним Терея.
[/i]
ОРИГІНАЛ
[b] XXXIV
LES JARDINS
[/b]
Secrets observateurs, leur studieuse main
En des vases d'argile et de verre et d'airain
Enferme la nature et les riches campagnes.
Ce sont là leurs vallons, leurs forêts, leurs montagnes.
Barbares possesseurs, Procustes furieux, 5
Sous le niveau jaloux leur fer injurieux
Mutile sans pitié les plaintives dryades.
Le plomb, les murs de pierre enchaînant les naïades,
De bassins en bassins, de degrés en degrés,
Guident leur chute esclave et leurs pas mesurés, 10
Là, quelle muse libre et naïve et fidèle
Peut naître? Loin du bois, comme si Philomèle,
Sous leurs treillages peints dont la main du sculpteur
A ciselé l'acanthe ou le lierre imposteur,
Allait chercher ces sons dont le printemps s'honore, 15
Délices de la nuit, délices de l'aurore!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062375
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2026
автор: Ольга Калина