Колись ти мене пригортала,
Вмивавши солодким дощем,
Ось бачиш, хвилину згадала,
А душу заповнював щем.
Розлогі картини, сюжети,
Де в гаї ховалась верба,
Ой, миле дитинство та де ти?
Нахлинула миттю журба.
В думках я листаю хвилини,
А в се́рденьку стукає сум,
Можливо таємно полину
У ту найріднішу красу.
Усе завмирає, згадала...
І душу наповнює щем...
Колись ти мене пригортала,
Вмивавши солодким дощем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062371
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2026
автор: Наталі Косенко - Пурик