що, як надмір вітру
робить правдивими омани літа;
кривавить п'янким листям сонце
і безладно розкидає безсмертні зорі?
Розвіює короля до жебрака і королеву до марева
(розвіює друга до ворога: розвіює простір до часу)
- коли небеса повиснуть і океани потонуть,
єдиною тайною залишатиметься людина
що, як жадоба сухого вітру оббіловує
верескливі пагорби градом і снігом:
затискає долини мотузками речей
і душить ліси сивими роками?
Розвіює надію до жаху; розвіює зрячих до сліпців
(розвіює жалість до заздрості і душу до розуму)
- чиє серце - це гори, коріння - це дерева,
саме вони привітають весну
що, як початок загибелі мрії
перекушує цей всесвіт навпіл,
дістає вічність з могили
і засипає Ніде мною і тобою?
Розвіює скоро до ніколи і ніколи до подвоєного
(розвіює життя до нічого: розвіює смерть до колись)
- все Ніщо - тільки це наш найпросторіший дім;
чим більше мертвих, тим більше ми живі
[b]Edward Estlin Cummings what if a much of a which of a wind][/b]
what if a much of a which of a wind
gives truth to the summer's lie;
bloodies with dizzying leaves the sun
and yanks immortal stars awry?
Blow king to beggar and queen to seem
(blow friend to fiend:blow space to time)
—when skies are hanged and oceans drowned,
the single secret will still be man
what if a keen of a lean wind flays
screaming hills with sleet and snow:
strangles valleys by ropes of thing
and stifles forests in white ago?
Blow hope to terror;blow seeing to blind
(blow pity to envy and soul to mind)
—whose hearts are mountains, roots are trees,
it's they shall cry hello to the spring
what if a dawn of a doom of a dream
bites this universe in two,
peels forever out of his grave
and sprinkles nowhere with me and you?
Blow soon to never and never to twice
(blow life to isn't: blow death to was)
—all nothing's only our hugest home;
the most who die,the more we live
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062367
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2026
автор: Зоя Бідило