«Хто входить тут, покинь усю надію!»
«Божественна комедія» Данте Аліг’єрі
І брязкіт брами оглушив. І заточили.
А що надія?
Ні, немає.
Обшукали.
Ми і до то́го навіть крихітки не мали,
Тому нараз до кола відчаю й влучи́ли.
Так, катування те́рпким часом теж існує.
І сіра млість страшніша сатанинських висків,
Коли міцні обійми долі мертво тиснуть,
А вколо шалом розквіт про́весни вирує.
І довго падали на дно, і світло меркло.
За колом коло. Пекло - про́клятий колодязь.
Та не вхопити ні мотузки, ані борозн…
Не нас єдиних ця бездонна тьма пожерла.
А десь висо́ко недосяжний клаптик неба,
Блідий й кругленький, наче поранковий місяць.
І чорні крапки в піднебессі – певно птиці.
Три крапки й досить. Без надії. Наша тема.
Колись й три крапки вистачали про майбутнє,
Вінок з кульбабок і жука краплиста спи́на,
Таємний скарб бурундука, тропа зміїна,
І ти, і я такі смішні й такі могутні!
Та тут, у пеклі, є своє - чортма свободи,
Бо нам з тобою дуже мало є втрачати –
Лише життя...
Що кажеш?
Знов його почати?
Вервечка спогадів проклала тихі броди
Крізь мертві води, через полум’яні хвилі,
Які горять, мов придорожні дикі маки.
Дивись, ти бачиш? Непоборні лози дяки
Зійшли в безодні й до блакиті заструміли
З зернини чистої прозорої породи,
В кишенях пам'яті прихованої, певно…
Ми пачкарями в пеклі стали недаремно,
Бо ми знайшли в своїх слідах до неба сходи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062290
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2026
автор: Емма Конвалiя