Я запізнивсь до тебе на сотню літ.
Ми розминулсь з тобою на життя.
Ти наче із Венери прийшла в мій світ
Забилось у грудях серцебиття.
Закохавсь я у твій ніжний стрункий стан
У чорні брови , усмішку милу.
Розпустив два крила наче павіан,
Вабить до тебе небесна сила.
Не важливо, хто був у твоїм житті
Важливо, що ти поруч зі мною.
Ти, як сонце зійшла на моїм путі
Тож розквітай для мене весною .
О скажи ,чому раніше не зустрів?! ...
Чому порізно були з тобою?!...
Без тебе наче у пустині жив -
Хто написав для нас, отаку долю?!....
Вже одцвіла цвіт вишні рання весна
На краю літа стрілись з тобою.
Доторнулась сердець - кохання струна
Звінчала наші долі любов*ю.
О , Лелеко - мій птаху сизокрилий !
Впав перший сніг на коси сивина.
З тобою в парі ми щасливі милий,
Кружляє в танці нас - осінь золота.
Зійшлись в одну - наші дороги, стежки,
Заіскрились очі наче зорі.
Де живе любов, там крізь довгі роки,
Йдуть двоє по -житті в радості, горі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062275
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2026
автор: Чайківчанка