Сама себе питаю я чому,
Навіщо і куди, кому?
Для чого? Адже боляче нестерпно,
Але роблю… роблю я це інертно…
А потім, як завжди себе картаю,
Пригнічую, а потім вже втішаю…
Це як проста якась закономірність,
Та я роблю, а ще й зростає інтенсивність…
Ні відповісти не зупинитись я не в змозі,
Кудись іду далеко по своїй дорозі,
І думаю про себе та нестерпні свої дії,
Та знаю я, що не залишусь без надії!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106227
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.12.2008
автор: Маришка