В тобі є світле сонце і печаль,
Є сили дух і ніжності потоки.
І цю дуальність видно у очах —
Таких безмежних і таких глибоких.
Усім відкрита і усім чужа,
Бо поруч з почуттям крокує слабкість.
В твоїй душі проведена межа
Між вірою й поверненням в реальність.
І хто ж ти є? Ти та, якій болить?
Чи та, яка лікує давні шрами?
Життя — це нескінченність, вічність — мить,
Омита океанами й дощами.
В тобі є все — прийми його цілком,
Немає ламп, що не кидають тіні.
Усе страшне залишиться лише сном.
Прокинься, сонце, ти нарешті вільна.
11.05.2026
© Валерія Кропівна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062240
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2026
автор: Валерія Кропівна