Небо у мареві звільнених душ
Сльози жіночі спотворюють туш...
Скільки іще на алтар покладем ?
Душі рівненько прямують в Едем.
Це як сопілка, що манить щурів,
Або ж метелик, що в вогник влетів.
Волі магнітом витягують нас,
Вміло в мішень одягнувши каркас.
4.01.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062228
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2026
автор: Костя Ромчук