[b] XXVI
*****
[/b]
Моя втікає Муза із полів, залитих кров'ю,
Бо ноги зболені не мають сили після бою
Робити кроки по землі, де попіл мертвих стогне,
Де чує крики битв і блідне, бо скрізь бачить горе.
І штурми громові, що розбивають товсті стіни, 5
І кров, що бризкає з-під мідних вістер аж до піни,
Та заплямує білизну, й одежу вже не вдіне.
[i](Переклад Гесснера.)[/i]
[b] ОРИГІНАЛ
XXVI
[/b]
Ma Muse fuit les champs abreuvés de carnage,
Et ses pieds innocents ne se poseront pas
Où la cendre des morts gémirait sous ses pas.
Elle pâlit d'entendre et le cri des batailles,
Et les assauts tonnants qui frappent les murailles, 5
Et le sang qui jaillit sous les pointes d'airain
Souillerait la blancheur de sa robe de lin.
(Traduit de Gessner.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062042
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2026
автор: Ольга Калина