Ці роздуми,що з голови не йдуть,
І біль,він наче серце розриває,
Це ж треба було так все повернуть,
Що люди не живуть,а виживають.
Вночі політ шахедів і ракет,
Удень йде полювання без страстей,
І хтось давно побудував макет,
Як захопити землю без людей,
Як знищити в війну суверенітет,
Попрати на закони всі і честь,
Творити злочини без страху і жалю,
І що не день,то нова й нова жесть!
Не знаю я,куди це приведе,
І що нам потім діткам розказати,
Як ми жили,ховалися хто де
Від вибухів і ТЦКашних катів?
Якби нам хтось колись це розказав,
Що буде так?Такого буть не може!
Але ж у казки має буть фінал,
І він не за горами,на те схоже...
06.05.2026р.
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061974
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2026
автор: Руслана Сапронова