Я знов чомусь в минулому житті.
Душа проходить знов тяжкі тортури,
Без гальм, без слів, думок і почуттів
Складне буття звело гранітні мури.
За муром розстелилися річки,
Ганяє хвилі сивочолий вітер,
По цей бік темно, плавляться свічки,
Горять письмена з невідомих літер.
Горять і воскресають з попелищ,
Невидимий очам згортає крила,
І я його шукаю між облич,
По рунам, по прикметам, згину тіла.
Та він мовчить думками в голові,
Мовчить і, знаю точно, часто курить,
Колись клялися палко, на крові,
Життям у борг. Мій кат і світлий гуру.
Та у любові є зворотній бік,
І навіть, якщо маєш сильні крила,
Зітре картину світу чоловік
Той праведний, якого не простила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061963
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2026
автор: Натаsha