Вартові світанку

У  соннім  парку  ліхтарі  до  ранку
Пильнують  спокій,  поки  гомін  дня
Затихне  враз...  Мов  вартові  світанку,
Плекають  сон  і  відблиск  забуття.

У  їхнім  сяйві  —  спокій  і  тривога,
Сліди  розмов,  що  змилися  дощем.
Вони  мовчать  про  пройдену  дорогу,
Про  давній  біль  і  невимовний  щем.

Лиш  вітер  тихо  крізь  гілки  зітхає,
Гортає  листя,  наче  сторінки.
А  кожен  стовп  терпляче  догорає,
Вкарбовуючи  в  темряву  віки.

І  коли  ніч  сховає  всі  надії,
У  глибині  порожніх  квітників,
Ліхтар  світитиме,  допоки  мрії
Не  знайдуть  берег  серед  берегів.

Та  згасне  ніч.  І  в  золотій  купелі
Розтане  світло,  мов  далекий  сон.
Вони  заснуть  —  самотні  та  затерплі,
Віддавши  ранку  свій  нічний  полон.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061887
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2026
автор: Svetoviya